У продовольчій комори Фонду "Лайтхаус" Лаура з онукою збирають продукти для себе і чоловіка Лаури, ветерана-інваліда, який воював під час війни в Перській затоці.
"Я піклуюся про [свого чоловіка], - пояснює вона. "Я багато років працювала лікарем швидкої допомоги, але потім у нас з'явилася донька, і мені довелося піти на пенсію, тому що він не міг піклуватися про неї".
"Він служив у морській піхоті і вперше поїхав до Перської затоки, коли почалася війна в 91-му році. Він пошкодив коліна, спину і щиколотки, плюс [у нього діагностували] ПТСР", - додає вона.
Хоча її чоловік отримує соціальну допомогу, "ми не отримуємо талонів на їжу для [онуки].ми не отримуємо талонів на їжу для [їхньої онуки]. Отже, [у нас] дуже обмежений дохід. Ми все робимо самі. Вони кажуть, що ми заробляємо занадто багато, щоб отримувати допомогу, [хоча] ми нічого не заробляємо".
Особливо в умовах триваючої пандемії Лаура та її сім'я цінують можливість покладатися на допомогу Фонду "Лайтхаус".
"[Це було] важко, дуже важко. З COVID, і намагання придумати щось для неї, і домашнє навчання за допомогою комп'ютера. Ми не отримували допомоги з обідами чи чимось іншим. Тож це допомагає. Без "Маяка" ми б не впоралися".
"Маяк - це єдине, що нас рятує, - продовжує вона, - і ми знаємо Джен [волонтерку в коморі] ще з її народження, тож Джен допомагає нам, чим може. Вона дала нам рюкзак, повний шкільного приладдя та інших речей. Без [цієї допомоги], ні, ми б не змогли цього зробити".
Лаура, яка сама була волонтером цієї комори протягом п'ятнадцяти років до того, як усиновила свою онуку, особливо цінує свіжі продукти, які вона отримує в цій коморі.
"[Ми цінуємо] м'ясо. М'ясо і молочні продукти. Тому що вони найдорожчі в магазині. М'ясо і молочні продукти. А потім, звичайно, для неї - фрукти, овочі, щось таке. І вона віддає перевагу цьому, а не солодощам".
Лаура підкреслює свою вдячність жертводавцям і волонтерам, які роблять такі роздачі можливими - "ми не змогли б зробити це без них".