Говард Гарріс працює волонтером у Громадському продовольчому банку Великого Піттсбурга вже близько 10 років разом зі своєю дружиною Паулою. Вони привели своїх двох синів на волонтерство, коли хлопчики були маленькими, а коли Говард вийшов на пенсію, він вирішив повернутися.
"Коли наші діти були маленькими, ми шукали спосіб залучити їх до життя в громаді. І Продовольчий банк був місцем, куди діти могли приходити в такому віці. Тож ми ходили з ними на суботники, щоб дати їм зрозуміти, що означає допомагати людям у громаді", - розповідає він.
Говард приїжджає тричі на тиждень вранці, роблячи все потроху. Багато часу він проводить на складі, але щомісяця він також працює на роздачі в Клертоні, допомагає з будь-яким проектом, який з'являється, а іноді їздить на ферми, щоб забрати пожертвувані продукти харчування.
Він каже, що акт безпосередньої допомоги іншим, надання їм того, що їм потрібно, є однією з причин, чому він продовжує повертатися, але він також цінує те, як Продовольчий банк підтримує своїх волонтерів. Він з нетерпінням чекає на спілкування з іншими волонтерами.
"Багато таких людей, як я, багато з них на пенсії, і це чудова можливість зробити щось корисне, а також поспілкуватися з людьми, що з віком стає все складніше", - каже він.
Окрім волонтерства, Говард і Паула є давніми донорами. Він каже, що їх привела сюди місія Продовольчого банку, але коли вони бачать цю місію в дії, їхнє бажання жертвувати і бути волонтерами ще більше посилюється.
"Я думаю, що особливо для нас пандемія була просто таким вражаючим моментом і тим, як продовольчий банк пристосується до неї. І в той же час він [продовольчий банк] дуже турбувався про наше здоров'я, - каже він. "Ми багато доставляли їжу додому, а потім, коли вона нарешті почала відкриватися, ми змогли прийти, і вони були дуже, дуже обережними, намагаючись зберегти наше здоров'я та безпеку. Все це лише зміцнило наше відчуття, що це місце, де ми відчули, що наш час і наші гроші того варті".